З якого моменту набирають чинності
нормативно-правові акти.

Із теорії права відомо, що будь-який нормативно-правовий акт (закон, указ, декрет, постанова, розпорядження, тощо) має межі своєї дії в трьох основних, так би мовити, "іпостасях": у часі, просторі та за колом осіб. В першому випадку дія нормативно-правового акту обмежена моментом набрання ним юридичної сили і моментом її втрати, в другому випадку - певною територією, на яку він розповсюджується, в третьому випадку - колом осіб, якому він адресується. Безумовно, що всі названі вище елементи тісно пов'язані один з одним і відсутність будь-якого з них унеможливило би застосування нормативно-правового акту.

Найбільш складні питання виникають стосовно дії нормативно-правового акту в часі. На відміну від таких параметрів як "простір" та "коло осіб", які часто-густо вимальовуються в назві нормативно-правового акту (наприклад, Закон України " Про правовий статус іноземців", де назва говорить про те, що він діє на всій території України й стосується тільки іноземців) чи які неважко вивести з тексту нормативно-правового акту, "часовий" параметр інколи буває "закамуфльованим" чи зовсім відсутнім в конкретному нормативно-правовому акті і для його визначення необхідно звертатися до конституції, спеціальних нормативно-правових актів, положення яких покликані ліквідувати таку "прогалину".

При характеристиці дії нормативно-правового акту в часі, зокрема, закону слід розрізняти такі моменти: а) набуття юридичної сили; б) введення в дію; в) припинення дії; г) зворотну силу дії.

Перші два моменти іноді співпадають в часі. Це трапляється тоді, коли законодавчий орган приймає закон в остаточній редакції і в ньому самому чи в одночасно схваленому ним спеціальному акті прямо передбачає, що закон вводиться в дію в день його прийняття. Однак, в переважній більшості між введенням закону в дію і його прийняттям є певний розрив в часі, який установлюється або в самому законі (чи долученому до нього спеціальному акті) з зазначенням конкретної дати чи певних обставин, або який, в разі відсутності такої конкретизації, виводиться з положень конституції, а також з прийнятих в її розвиток спеціальних нормативно-правових актів.

Нормативно-правовий акт припиняє свою дію, тобто втрачає свою юридичну силу, внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок відміни із-за зміни обставин, які призвели до його прийняття; внаслідок заміни його іншим актом.

Типовим, нормальним, загальновизнаним є правило, що нормативно-право-вий акт не має зворотної сили, тобто він не поширюється на відносини, що вини-кли до набуття ним чинності. Відступ від цього правило розглядається як виня--ток, котрий повинен знаходити своє відбиття як в конституції, та і в конкретному нормативно-правовому акті у вигляді спеціального застереження.

Вищевикладені теоретичні постулати притаманні й законодавчій практиці України. Порядок дії нормативно-правових актів закріплений, зокрема, в Конституції України (ст.ст. 57, 58, 94, 102, 117); в Положенні про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженого Указом Президента України № 346/93 від 20.08.93 р. "Про порядок підготовки і внесення актів Президента України" із змінами , внесеними згідно з указами Президента № 454/93 від 13.10.93 р., № 512/94 від 10.09.94 р. і № 503/97 від 10.06.97 р.; в Указі Президента України №503/97 від 10.06.97 р. "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №1327/від 04.12.97 р.; в Указі Президента України № 493/92 від 03.10.92 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98 від 21.05.98 р.; в Положенні про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.92 рю №731 із змінами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 р. № 420/94-п.

Вивчення цих документів дає можливість окреслити загальний порядок дії нормативно-правових актів в часі і виділити такі основні його положення:

1. Акти Верховної Ради України (закони і постанови), акти Президента України (укази та розпорядження), акти Кабінета Міністрів України (декрети, постанови і розпорядження) не пізніш як у 15-и денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню, тобто офіційному опублікуванню в пресі чи в окремих випадках офіційному оголошенню по телебаченню і радіо з використанням державної мови;
2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними;
3. Офіційне оприлюднення нормативно-правових здійснюється тільки після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів і з зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду;
4. Офіційне опублікування нормативно-правових актів дозволяється в таких друкованих виданнях: "Офіційному віснику України", "Відомостях Верховної Ради України", газеті "Урядовий кур'єр". Причому остання має пріоритет перед першими двома, якщо в ній нормативно-правовий акт буде опублікований раніше;
5. Акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні;
6. Акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах;
7. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше їх опублікування в офіційних друкованих виданнях;
8. Ненормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть не публікуватися і доводитись до відома підприємств, установ, організацій та осіб через відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування;
9. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що його видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності;
10. Нормативні акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, з 01.01.93 р. підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, управліннях юстиції на місцях з обов'язковим складанням ними відповідних державних реєстрів і набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання чинності;
11. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи;