Рубрика "Офіс адвоката" Питання та відповіді


Якщо спадщина відкрилася у Великій Британії і там знайдено заповіт не на користь родини, яка мешкає в Україні. Чи є якийсь механізм вирішення питання про отримання частини спадщини для цієї родини ?

Оскільки англійське спадкове законодавство не містить положень про право на обов'язкову частку в спадщині, як це наприклад передбачено в ст. 535 Цивільного кодексу України, то вирішення цього питання можливо в таких площинах:

  • Перший шлях - це оскарження заповіту в судовому порядку при наявності солідних підстав, тобто якщо заповіт був сфальсифіко-ваний чи підписаний спадкодавцем в результаті незаконного впливу (обману, погроз, насильства, тощо). Перелік і характеристика таких підстав подані в Законі 1837 р. про заповіти Але для ведення судового процесу по оскарженню заповіту потрібно знайти за кордоном надійних свідків, а також авансувати значні кошти на ведення справи й здійсння різних експертиз;
  • Другий шлях - це використання положень англійського спадкового Закону 1975 р., що стосуються забезпечення сім'ї та утриманців. Якщо хтось з української родини заявить, що на протязі певного часу незадовго до своєї смерті спадкодавець надавав йому суттєву регулярну матеріальну підримку і подасть докази цієї підтримки (посилочні ліцензії, квитанції грошових переказів, листи з повідомленням про посилки й перекази, тощо), то англійський суд може винести позитивне рішення, виділивши певну частку спадщини українському родичу.
Щоб започаткувати таку справу українському громадянину треба не пізніше 6 місяців з моменту реєстрації й затвердження заповіту в англійському суді через своїх адвокатів, видавши їм відповідне доручення, подати до суду разом з доказами матеріальної підтримки документи, які підтвердждують його фінансовий стан і родинний зв'язок з спадкодавцем. Для ведення такої справи в суді англійські адвокати ставлять питання про авансування їм певної суми - як правило, 2,000 англійських фунтів стерлінгів і, звичайно, не дають гарантій, що справа буде виграна.

Чи може іноземний громадянин чи особа без громадянства успадкувати майно громадянина України? Якщо так, то якими повинні бути його першочергові дії?

Згідно за ст. ст. 565 та 566 Цивільного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні цивільною правоздатністю нарівні з українськими громадянами, тому вони після смерті громадянина України можуть входити в коло його спадкоємців як за законом, так і за заповітом.

Спадкоємець - іноземний громадянин чи особа без громадянства зобов'язані у встановлений чинним законодавством України 6-місячний термін прийняти спадщину шляхом здійснення певних дій. Якщо вони перебувають в Україні, то їх особисте прибуття до держаної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і подання там відповідної заяви буде свідченням прийняття спадщини. Якщо вони знаходяться за межами України, то заявити претензію на спадщину вони можуть: шляхом відправлення рекомендованою поштою відповідної заяви до держаної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини чи до одного із українських спеціалізованих адвокатських об'єднань, яке в якості їх представника виконає подальші необхідні процесуальні дії; шляхом подання відповідної заяви до консульської установи України за кордоном (прийняття таких заяв передбачено ст. 21 Консульського Статуту України), яка зобов'язана надіслати таку заяву за призначенням; шляхом звернення за допомогою до свого консула в Україні (звичайно, це стосується тільки іноземних громадян). Право консулів представляти інтереси своїх громадян , зокрема, у питаннях успадкування, перед органами країни акредитації без особливого доручення, якщо ці громадяни з-за відсутності або з інших поважних причин не в змозі своєчасно захищати свої права та інтереси і не призначили уповноваженого, є загальновизнаним в міжнародному праві, і воно знаходить своє відбиття, зокрема, в договорах про правову допомогу, стороною в яких є Україна (наприклад ст. 49 Конвенції про правову допомогу в рамках СНД, ст. 40 Договору з Литовською Республікою, ст.38. Договору з Республікою Грузія).

Сам факт, що спадкоємець не проживає в Україні, не є підставою для продовження строку на прийняття спадщини. Але це можливо на підставі ст. 550 Цивільного кодексу України через суд , якщо той визнає причини пропуску строку поважними або без звертання до суду, якщо є згода на це всіх інших спадкоємців, що прийняли спадщину.

При оформленні своїх спадкових прав іноземний громадянин чи особа без громадянства повинні подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини перелік тих документів, який поданий в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р., зокрема, документів, які є доказом їх родинних та інших відносин зі спадкоємцем.

Нотаріальне провадження в спадковій справі завершується видачею свідоцтва про право на спадщину (за законом чи за заповітом) з додержанням форм цих документів, затверджених наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 р. Як правило, цей документ видається після закінчення 6 місяців з дня відкриття спадщини, але в разі наявності в нотаріальній конторі даних, що, крім осіб, що звернулися з заявою про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає, то - і раніше. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за видачу будь-якого свідоцтва про право на спадщину справляється державне мито в розмірі 0,5% суми спадщини.

Якщо, наприклад, громадянин США вирішив звернутись за допомогою в урегулюванні спадкової справи в Україні до одного з українських спеціалізованих адвокатських об'єднань, то останньому для започаткування й ведення справи перш за все потрібне відповідне доручення цього громадянина та виданий службою імміграції та натуралізації Департаменту юстиції США офіційний документ про його постійне проживання в США.. Обидва ці документи обов'язково повинні бути легалізовані українським консулом у США. Окрім того, американський громадянин для розслідування реальності його претензії на спадщину в Україні і покриття попередніх витрат повинен авансувати адвокатському об'єднанню певну суму, розмір якої залежить від складності справи і визначається за домовленістю сторін.

Як вирішується питання про справляння державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину в Росії?

Згідно зі ст. 4 Закону Російської Федерації "Про державне мито" від 24 листопада 1995 р. державне мито за видачу свідоцтва про право на спадщину справляється в таких розмірах:

  • для спадкоємців першої черги - 1% вартості спадкового майна;
  • для інших спадкоємців - 2% вартості спадкового майна.
В разі видачі свідоцтва про право на спадщину для дії за кордоном, тобто коли громадянин Росії отримує право на закордонне майно, при отриманні свідоцтва державне мито складає одноразовий розмір мінімального розміру оплати праці ( зараз 83 руб. 49 коп.), а при остаточному визначенні вартості спадкового майна, яке підлягає виплаті на території Російської Федерації, державне мито справляється за принципом, який застосовується до незакордоннго майна, тобто для спадкоємців першої черги - 1%, для інших спадкоємців - 2%.

Опубліковано в газеті "Консультант", 1998