Спадкування за законом
Інститут спадкування за законом у новому ЦК РФ істотно змінив своє «обличчя», що найбільш виразно проявилося у розширенні кола спадкоємців. Як відомо, колишнє законодавство досить тривалий час передбачало тільки дві черги спадкоємців за законом. Минулого року ст. 532 ЦК РРФСР було викладено за новою редакцією, де вже фігурувало чотири черги спадкоємців. І от зараз новий закон ще раз збільшив удвічі ці черги і їх стало вже вісім. Спадкоємці кожної наступної черги спадкують, якщо через передбачені законом обставини відсутні спадкоємці попередніх черг; спадкоємці однієї черги спадкують в рівних частках, за винятком спадкоємців, які спадкують за правом представлення (ст. 1141). Останні ділять порівну ту частку, на яку мав би право за законом їхній родич по висхідній лінії, якщо був би живим на момент відкриття спадщини (ст. 1146).
Спадкоємцями перших шести черг є подружжя, а також кровні родичі спадкодавця, черговість спадкування яких залежить від ступеня спорідненості з останнім. До першої черги належать діти, подружжя та батьки спадкодавця (онуки та їхні нащадки спадкують за правом представлення). Друга черга включає повнорідних і неповнорідних братів та сестер спадкодавця (їхні діти, тобто племінники та племінниці спадкодавця спадкують за правом представлення), а також його діда та бабу як з боку батька, так і з боку матері. До третьої черги увійшли повнорідні й неповнорідні брати та сестри батьків спадкодавця, тобто його дядьки та тітки (двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують за правом представлення). Четверта черга — це прадіди та прабабки спадкодавця. П`яту чергу складають діти рідних племінників та племінниць спадкодавця, тобто двоюрідні онуки та онучки, а також рідні брати та сестри його дідів та баб, тобто двоюрідні діди та баби. До шостої черги віднесено дітей двоюрідних онуків та онучок спадкодавця, тобто двоюрідних правнуків та правнучок; дітей його двоюрідних братів та сестер, тобто двоюрідних племінників та племінниць; дітей його двоюрідних дідів та баб, тобто двоюрідних дядьків та тіток. Сьома і восьма черги не охоплють кровних родичів спадкодавця. Тут до спадкування закликаються спочатку пасинки й падчерки, вітчим і мачуха спадкодавця, а потім — його непрацездатні утриманці. Щодо спадкування останніх, то тут є цікаві моменти (ст.1148). По-перше, вони спадкують окремо як спадкоємці восьмої черги лише за відсутності спадкоємців усіх попередніх черг. По-друге, за певних умов вони можуть спадкувати разом зі спадкоємцями тої черги, яка закликається до спадкування. Головною підставою для цього є їхнє перебування на утриманні спадкодавця впродовж не менше року до дня його смерті. Однак, для однієї категорії утриманців — тих, що не фігурують у переліку спадкоємців за законом — потрібно доводити ще й факт спільного проживання зі спадкодавцем протягом зазначеного вище терміну. Для другої категорії утриманців — тих, що є у переліку спадкоємців за законом — такої потреби немає.
До числа новел ЦК РФ слід також віднести: зменшення розміру (з 2/3 до 1/2) обов`язкової частки у спадщині для непрацездатних родичів та утриманців спадкодавця (ст. 1149); застереження, що за певних обставин, визначених судом, можливе спадкування за законом усиновленого (його нащадків) після своїх колишніх батьків і навпаки (ст. 1147); закріплення положення, що право одного з подружжя на спадщину за законом чи за заповітом не применшує його права на майно, спільно нажите подружжям під час шлюбу (ст.1150); введення поняття відумерлого майна, тобто майна, що за певних обставин переходить в порядку спадкування за законом у власність держави (ст. 1151).
Інші положення про спадкування
Особливої уваги заслуговує гл. 64 нового ЦК РФ, присвячена набуттю спадщини. Вона значно розширює правове поле цього інституту.
Для набуття спадщини у всіх випадках, за винятком спадкування відумерлого майна, її треба прийняти у встановлений законом шестимісячний строк без будь-яких умов чи застережень. У межах цього строку передбачається ціла низка дій спадкоємців, які в колишньому цивільному кодексі зовсім не було регламентовано. Зокрема, якщо спадкоємець прийме частку спадщини, то це означатиме, що він прийняв усю належну йому спадщину, з чого б вона не складалась і де б вона не знаходилась. Якщо хтось із спадкоємців прийме спадщину, то це ще не означатиме, що її прийняла решта спадкоємців. Якщо спадкоємець у питанні прийняття спадщини або відмови від неї вирішить діяти через свого представника, то це не буде протизаконно.
За рамками встановленого законом шестимісячного строку також можливі певні дії спадкоємців для захисту своїх спадкових інтересів. Так, ст. 1155 нового ЦК у порівнянні з відповідною ст. 547 колишнього ЦК набагато повніше і конкретніше говорить про підстави, процедуру й правові наслідки у питанні прийняття спадщини «запізнілими» спадкоємцями. У ній, зокрема, підкреслюється, що термін прийняття спадщини може поновити суд, якщо спадкоємець не знав і не повинен був знати про відкриття спадщини або пропустив термін з інших поважних причин. Такого самого результату можна досягти й без звертання до суду — у разі письмової згоди на це всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
Значно розширено й оновлено правила відмови від спадщини. Замість двох статей їм присвячено вже п`ять (1157-1161). Ось основні нововведення: неможливість відмови з застереженнями чи з умовою, відмови на користь певного кола осіб, а також відмови від відумерлого майна; заборона змінювати чи брати назад відмову; можливість відмови навіть після прийняття спадщини, але тільки в межах шестимісячного терміну; детальна процедура здійснення відмови; застосування принципу нерівності, а пропорційності в разі прирощення спадкових часток.
