- Взагалі, без кваліфікованого юридичного супроводження цих справ розраховувати на позитивне їх вирішення в закордонних юридичних інституціях важко. Тому, на нашу думку, є зовсім необачними дії деяких наших громадян-претендентів на закордонну спадщину, коли вони, не знаючи ні нюансів оформлення справ, ні особливостей зарубіжного спадкового й процесуального законодавства, самі їдуть за кордон по туристичних чи гостьових візах, розраховуючи на те, що за кілька днів чи тижнів там все вирішать. Це ілюзії, котрі, як правило, призводять до негативних наслідків як у матеріальному, так і психологічному плані. Процес розгляду таких справ за кордоном (згідно з чинними там законами) досить тривалий, іноді триває роками. Ну що може встигнути зробити претендент, наприклад, у спадковій справі на США за 30 днів свого перебування там (зараз американські посольства на довший термін туристичні і гостьові візи не видають)? Інша ситуація, коли справу адвокатами вже оформлено і день її слухання в американському спадковому суді відомий. Тоді, звичайно, можна й їхати, але бажано для надійності робити це у супроводі свого адвоката, який документував справу в Україні.
- А як ви ставитесь до різноманітних рейтингів адвокатських об’єднань та юридичних фірм і до реклами адвокатської діяльності взагалі?
- Ми принципово не беремо в них участі. Наскільки мені відомо, багато юридичних структур не сприймають таку форму паблісіті. Взагалі, з будь-якою рекламою в адвокатській діяльності треба бути дуже обережним. Головне - не “переборщити”, не вийти за рамки етичних норм. Так, наприклад, такі крайнощі, як заяви на всіх перехрестях “Ми - найкращі”, можуть бути розцінені не тільки як претензія на монополію, але й як прояв слабкості, невпевненості в собі. Польський письменник Станіслав Єжи Лец сказав: “коли в ріг достатку гучно сурмлять - напевно, він пустий”. Звичайно, рекламою в нашій діяльності не можна нехтувати, але найкраща з її форм - це кваліфікована правова допомога.
- У чому це конкретно проявляється, наприклад, у разі ведення спадкових справ на закордон?
- Перш за все у розслідуванні таких справ, навіть, на перший погляд, безперспективних, ми нікому не відмовляємо. У разі нереальності справи ми ніколи не ставимо перед клієнтами питання про оплату виконаної нами роботи.
Окрім того, при веденні вже реальних справ ми працюємо на умовному гонорарі, тобто такому, який беремо лише тоді, коли справа закінчується успішно для клієнтів. Наш гонорар залежить від складності справи і визначається в кожному конкретному випадку за домовленістю сторін. Як правило, він не перевищує 10% від належної українським спадкоємцям суми, причому не брутто, а нетто, тобто суми, “очищеної” від іноземного податку на спадщину та інших виплат із неї в країні, де її відкрито.
Розслідування й оформлення справ ми ведемо для клієнтів прозоро. Якщо в ході розслідування справа виявляється нереальною, ми детально пояснюємо, чому, і на підтвердження, як правило, надсилаємо клієнтам ксерокопію відповідного листа нашого закордонного партнера з перекладом українською мовою. У разі реальності справи, по можливості відразу ж, інформуємо клієнтів про склад спадщини, приблизний розмір активів та обсяг документації, про коло потенційних претендентів, можливі складності, вірогідні строки оформлення і реалізації справи, а також надсилаємо їм для підписання відповідну угоду. Про хід справи регулярно, без нагадувань, інформуємо клієнтів і забезпечуємо їх копіями документів, що оформляються, а після завершення справи обов’язково подаємо їм детальний фінансовий звіт як нашого іноземного партнера, так і свій власний.
Намагаємося виробити в справі оптимальну правову позицію, якісно, акуратно і швидко витребувати та оформити потрібні документи й без зволікання відіслати їх за кордон, а також по можливості максимально мінімізувати строки реалізації справи.
Ми беремося навіть за найбезнадійніші справи, серед яких можна виділити:
- задавнені спадкові справи, коли спадкодавець помер дуже давно і строк подання спадкоємцями претензії на спадщину ще не закінчився; задавнені справи стосовно витребування вкладів із іноземних банків за наявності більш-менш конкретної інформації;
- спадкові справи, в яких є заповіт не на користь української родини. Тут ми йдемо шляхом оскарження заповіту через іноземний суд. Звичайно, за наявності солідних документальних та інших доказів фальсифікації заповіту або незаконного впливу на спадкодавця до чи при оформленні заповіту (обман, погроза, насильство тощо). Або (якщо, наприклад, взяти Англію) шляхом посилання в англійському суді на спадковий Закон 1975 року, який передбачає можливість присудження із спадщини якихось сум, не зазначених у заповіті спадкодавця, членам його сім’ї чи утриманцям за наявності в останніх документальних та інших доказів отримання ними від спадкодавця суттєвої регулярної матеріальної підтримки впродовж року перед його смертю;
- спадкові справи, в яких має місце конфлікт інтересів спадкоємців, зокрема, у питанні розподілу спадщини, і який з нашою допомогою можна урегулювати або шляхом підписання мирової угоди, або шляхом перегляду справи в іноземному суді, звичайно, якщо справа ще не реалізована чи, в крайньому випадку, реалізована частково.
