Адвокатську таємницю ми зберігаємо не тільки під час ведення справи, а й після її завершення, до того ж безстроково.

- В яких країнах ви можете вести розслідування спадкових справ і чи багато інформації для цього вам повинні надати клієнти?

- Практично у всіх країнах, де мешкають вихідці з України. Зокрема у США, Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині, Австралії. Там, як правило, ми діємо через наших ділових партнерів, а там, де їх не маємо, намагаємося діяти через наші дипломатичні та консульські установи. Не є ми пасивними і на теренах СНД. Тут діє низка двосторонніх довгострокових угод про співробітництво між нами й спеціалізованими адвокатськими структурами, зокрема Росії, Білорусії, країн Балтії.
Отже, для розслідування спадкових справ маємо широкі можливості, а щоб розпочати таке розслідування, нам треба знати зовсім небагато: повне ім’я спадкодавця, бажано мовою тієї країни, де він помер, дату його смерті та його останню адресу. Більш швидкому розслідуванню справи сприяє наявність даних про особу чи організацію, яка повідомила клієнтів про смерть спадкодавця.

- А чи є у вашого об’єднання проблеми в Україні з витребуванням, оформленням та легалізацією документів для дій за кордоном?

- У цілому серйозних проблем немає. У нас склалися нормальні ділові відносини з державними установами, які до цього мають безпосереднє відношення (нотаріальні контори, органи РАГСу, різні архіви тощо). Чітко й оперативно працюють паспортні служби МВС, відповідаючи на наші запити щодо розшуку в Україні спадкоємців, а також відповідні управління Мін’юсту й МЗС, консульські відділи закордонних дипломатичних представництв в Україні з питань легалізації документів.

- Пане Вікторе, які нові тенденції зараз мають місце у зарубіжному спадковому законодавстві? Мабуть, це певним чином відображається на характері вашої роботи щодо оформлення закордонних спадкових справ?

- У цих питаннях ми завжди намагаємося тримати руку на пульсі і постійно ведемо відповідний моніторинг, оскільки незнання якогось нововведення у зарубіжному спадковому законодавстві може призвести до вибору помилкової правової позиції у конкретній справі.
Щодо змін у спадковому праві зарубіжних країн, то вони, безумовно, є. Упродовж останніх десятиріч як у “континентальній”, так і в “англо-американській” системах права чітко вималювалася тенденція до розширення спадкових прав подружжя й зрівняння у правах усиновлених та позашлюбних дітей з рідними дітьми, а в країнах, що входили раніше до СРСР, - тенденція до розширення кола спадкоємців за законом. Так, наприклад, у Росії з 1 березня 2002 року набула чинності частина третя Цивільного кодексу, яка визначає вісім черг спадкоємців за законом (раніше було тільки дві). До речі, щось подібне чекає і нас з набуттям чинності новим Цивільним кодексом України, де передбачено трохи менше, ніж у Росії, черг спадкоємців за законом - п’ять.

- Чи великі податки на спадщину за кордоном і чи обкладається податками закордонна спадщина в разі її надходження в Україну?

- Як правило, досить великі. Їхні розміри залежать у більшості випадків від вартості спадкового майна і ступеня родинного зв’язку спадкоємця зі спадкодавцем. Наприклад, у Франції такий податок може сягнути й 60% суми спадщини. У США існує і федеральний податок на спадщину, і податки на спадщину окремих штатів. Федеральний податок стягується ще до розподілу спадщини між спадкоємцями, і його розмір варіюється від 37% з майна на суму в $600 тисяч до 55%, коли вартість майна перевищує $3 мільйони. Якщо вартість спадкового майна менше $600 тисяч, федеральний податок не стягується.
Що стосується України, то на даний час її система оподаткування не передбачає податку на спадщину. До того ж, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92, спадкові суми не зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу і не оподатковуються прибутковим податком. Звичайно, це стосується і спадкових сум, отриманих з-за кордону. Однак ситуація в цьому питанні може змінитися, оскільки деякі проекти податкових кодексів, що зараз перебувають на розгляді у Верховній Раді, передбачають у різних варіаціях зарахування спадкових сум до сукупного оподатковуваного доходу.

- Пане Вікторе, яка взагалі, на вашу думку, перспектива закордонних спадкових справ? Їхня кількість з часом зростатиме чи навпаки - зменшуватиметься?

- Мій прогноз щодо зростання кількості таких справ досить песимістичний. Ще років п’ять-десять вони протримаються, а потім почнеться спад. Однак оптимістично я дивлюся на майбутнє інших цивільних справ за наявністю “іноземного елемента”, зокрема справ у сфері шлюбно-сімейних відносин.

- А чи є такі цивільні справи на закордон, які з якихось міркувань ви не приймаєте в своє провадження?

- Так. Це справи з питань міжнародного усиновлення. Тут ми враховуємо законодавство, яке забороняє посередницьку діяльність щодо усиновлення (п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.96 за № 775, ст. 216 нового Сімейного кодексу України, який набуде чинності 1 січня 2003 р.), а також морально-етичний бік цієї проблеми.

Розмовляв Іван Кондратюк.

(Витяг зі статті в газеті “Консультант”, № 24-25 /347-348/ від 17.06.2002 р.)