Закордонна спадщина: реалії та перспективи.
Процес сходження України до європейського й світового співтовариства, розширення та поглиблення її міжнародних зв'язків, значне зростання міграційних процесів, набуття пріоритетного значення принципу захисту прав людини потребує активізації та координації дій усіх політичних сил та інтелектуального потенціалу українського суспільства у реалізації національних інтересів України і формуванні її позитивного іміджу на міжнародній арені. Це безпосередньо стосується і державних структур, і таких громадських організацій як спеціалізовані адвокатські об'єднання з іноземних справ. Одним із таких об'єднань є "Українська правнича колегія", яка здійснює правовий захист майнових та особистих немайнових інтересів українських фізичних і юридичних осіб за кордоном, а також надає правову допомогу іноземним фізичним і юридичним особам в Україні. Сьогодні у нас в гостях почесний президент цього авторитетного об'єднання Віктор РАДЗІЄВСЬКИЙ.
Шановний пане Вікторе, розкажіть, коли і за яких умов утворилося ваше адвокатське об'єднання, як проходив процес його становлення, з яких справ ви розпочали свою діяльність?
- Так склалося, що після закінчення 1973 році факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського держуніверситету майже двадцять років мені довелося працювати в системі Ін'юрколегії. По суті це була союзна державна структура із зовнішніми атрибутами колегії адвокатів, котра діяла в республіках через свої представництва та мала юридичну й фактичну монополію на ведення цивільних справ на закордон. Розпад в 1991 році СРСР наклав свій відбиток і на долю Ін'юрколегії. Колективи її представництв у колишніх союзних республіках почали створювати самостійні адвокатські колегії з тією ж самою спеціалізацією, але вже недержавної форми. Так, 1992 року на базі Представництва Ін'юрколегії в УРСР утворилася Укрінюрколегія, на базі аналогічного представництва у Білорусії - Белін'юрколегія і так далі. З часом "модні" тоді відцентрові тенденції стали зачіпати також і щойно створені спеціалізовані адвокатські колегії вже незалежних країн.
Відплив кваліфікованих кадрів не обійшов і Укрін'юрколегію. Дехто з її адвокатів вирішив улаштуватися на державну службу, а дехто з різних мотивів пішов "на вільні хліба". Своєрідним каталізатором процесу адвокатського "бродіння" в Україні, безумовно, став ухвалений у грудні 1992 року новий Закон України "Про адвокатуру", який відкривав широкі можливості для індивідуальної та колективної адвокатської практики. В цілому процеси демократизації нашого суспільства, курс на побудову правової держави загострили почуття свободи вибору громадян, в тому числі й юристів, щодо їхньої подальшої професійної долі.
Наша структура почала функціонувати 3 березня 1993 року й спочатку носила назву за іменами її фундаторів. 1997 року її було реорганізовано в спеціалізоване об'єднання адвокатів з іноземних справ "Українська правнича колегія", скорочено - УПК. Під такою назвою наше об'єднання відомо й донині.
Процес нашого становлення був складним, особливо на початковому етапі. Розпочинати свою діяльність з нуля виявилося набагато складніше, ніж ми собі уявляли. Були проблеми з приміщенням. Бракувало коштів на придбання оргтехніки. Складності були й з "первинним накопиченням справ". Але досить швидко з цими проблемами ми справилися - через нас уже пройшли тисячі цивільних справ.
Одразу перевагу ми віддали спадковим справам на закордон, у веденні яких мали багаторічний досвід. Перш за все ми надіслали інформаційні листи про створення нашої структури тим зарубіжним колегам, з якими були знайомі особисто чи листовно. Вони привітали нас з цією подією й, керуючись принципом свободи вибору ділового партнера, дали згоду на співпрацю.
Поступово матеріали по закордонних спадкових справах почали надходити регулярно, причому не тільки від іноземних колег, але й від наших громадян. Про нас вони дізнавалися з публікацій в газетах, від працівників нотаріальних контор та відділів рагсів, яких про створення нашої структури, зокрема, поінформувало Міністерство юстиції України, з сільрад, куди ми надсилали запити про розшук спадкоємців, тощо.
- Пане Вікторе, чи сталися останнім часом у вашому об'єднанні якісь структурні зміни, чи розширилися напрямки діяльності? Чи ви, як і раніше, зосереджуєте свої головні зусилля на спадкових справах?
- Закордонні спадкові справи завжди були, є і будуть у колі нашої уваги. Проте робити ставку тільки на них було б необачно. Ми намагаємося не відставати від ритму життя, своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ньому і, головне - працювати на перспективу, поступово удосконалюючи і розширюючи механізм надання правової допомоги фізичним та юридичним особам, зокрема, в юридичному супроводженні підприємницької діяльності.
Стратегія діяльності об'єднання базується на розумінні складності й різноманітності сучасних правовідносин. Комплекс проблем, який виникає в учасників таких правовідносин, неможливо ефективно вирішити без системного фахового підходу. З огляду на це ми розробили й послідовно втілюємо в життя концепцію всебічного правового захисту законних інтересів клієнтів, запобігання виникнення у них проблемних (кризових) станів. Наголошую, запобігання, а не тільки ліквідації наслідків таких станів. Це здійснюється через інституційний механізм, що охоплює чотири блоки: юридичну допомогу, фінансовий консалтинг (аудит), корпоративне управління та інформаційно-аналітичне забезпечення. Під цю концепцію, звичайно, підбирається і відповідна структура. Ми йдемо шляхом створення як спеціалізованих департаментів, (зокрема, спадкових та сімейних справ, комерційного права, корпоративного управління та приватизації, судових та арбітражних справ, банківського та фінансового права, авторських та суміжних прав, імміграційних та еміграційних справ, тощо), так і дочірніх структур, до яких, наприклад, належить одна із найпотужніших національних аудиторських компаній "УПК-Аудит".
